Поетична сторінка

П Р О Б И  П Е Р А

                                 МЕЖИРІЦЬКА   ШКОЛА

                 Там, на видноколі, де сосни й тополі,

                 Де гамір і сміх повсякчас,

                 Найкраща у світі стоїть рідна школа,

                 Дзвінками скликаючи нас.

                           Межиріцька школа, Межиріцька школа,

                           Ти – мати для всіх нас повік.

                           Бо ти нас зростила, бо ти нас навчила,

                           Відкрила дорогу у світ.

                    В твої світлі класи приходим щоразу,

                     І сонце несемо в очах.

                     Найкращі пісні, найчарівніші вальси

                     В твоїх ми пізнали стінах.

                     Як матір, тебе не забудем ніколи,

                     До нас ти приходиш у снах.

                     Найкраща з усіх, наша рідная школо,

                     Як зустріч з дитинством ясна.

                                   РІДНЕ   СЕЛО

       Маленькі і тихі прозорі дві річки

       До Ятрані ген понесло.

       Між ними розквітла моя Межирічка,

       Прекрасне, як казка, село.

       Тобі найпалкіша любов і пошана

       І вдячний доземний уклін,

       До тебе завжди, наша мати кохана,

      Прилинем з далеких сторін.

      Притулок добра і колиска любові,

      Єдина така на весь світ.

      Тому повертаємось знову і знову

      До рідних порогів твоїх.

      Чи ранок прийшов, а чи вечір настане,

      В якому б не був хто краю.

      Та як же серденько боліть перестане

      За тебе й за долю твою.

       Осяяна сонцем, дощами умита,

       Одягнена в зелень і цвіт.

       Свята берегине! Ми – всі твої діти

         Допоки стоятиме світ.

                          ГІМН  ГОЛОВАНІВЩИНІ

Коли я на світанні разом з сонцем встаю,

Славлю мій Голованівськ, рідну землю мою,

Славлю сонячні ниви, чисті води твої,

Рік ясні переливи, і ліси, і гаї.

                      Чарівна Голованівщино!

                      Ніжний спів, дивний сон.

                       Моя мати і батьківщина,

                       Ти – найкращий район.

День погожий настане, чи негода дощить,

Я завжди тебе славлю – мені любо тут жить.

Тут вільніше літають ластівки й журавлі,

На всім світі не знаю я миліше землі.

                        Чарівна Голованівщино!

                         Ніжний спів, дивний сон.

                         Моя мати і батьківщино,

                        Ти – найкращий район.

І як вечір упаде на дороги й хати,

Відчуваю я радість, що у мене є ти.

Тебе славити буду на світи і краї,

Бо найкращі тут люди на прекрасній землі.

                            Розцвітай, Голованівщино!

                             Ніжний спів, дивний сон.

                            Моя мати і батьківщина,

                           Ти – найкращий район.

                              СЛАВНИЙ  ЮВІЛЕЙ

В самому центрі України – 
Той край, що сонечком сія,                           
Коштовна, гарна, мов перлина,
 Стоїть Кіровоградщина моя!                      

Земля, що славиться, як житниця 
Найпрацьовитіших людей,

Вона сьогодні іменинниця, 
Святкує славний ювілей.

У колі областей держави 
Вона – найкраща од усіх,

По праву це - скарбниця слави 
В ділах, традиціях своїх.                                       

Бо її центром місто стало,
 Що виникло за козаків,                       

І зрушень, і падінь зазнало
 Воно у вирії віків.                                                      
Фортецею Єлизавети
Постало тут, на Інгулі.                                                          

Які звитяги, які злети 
Запам’ятались цій землі!                                                    
Було і Єлисаветградом,
 Зінов’євськ, Кіров, згодом же                                   
Наречене Кіровоградом,
І родовід свій береже.                                         
Чимало на шляхах житейських
Місто випробувань пройшло,                              
  Але обличчям європейським 
Сьогодні славиться воно.                                       

Тут сяють вогники реклами,
 Ошатні вулиці й мости,                                    
 Уцентрі – площа з голубами,
 На маківках церков – хрести.                            
Ліпниною будинки вкриті;
Музеї, пам’ятки, вали.                                         
  Заморські тут дерева й квіти
У Дендрапарку розцвіли.

А філармонія й театри 
Культурним славляться життям,                                       

 Узахваті кіровоградці 
Своїх  гостей вітають там.                                                    

Тож маємо ми чим пишатись:
 Сторінок славних імена.                                      
 Чимало світових талантів
Зродила наша сторона.                                                 
 Тому свій заклик заповітний
 Я посилаю землякам:                              

Любім, шануймо край свій рідний
 І славімо його в віках!   

       

                          ПАМ’ЯТІ     МАТУСІ

Постелю я на стіл скатертину святкову,

Що дісталась від неньки мені,

Із захопленням я роздивлятимусь знову

Те, що мамині руки вишивали на ній.

По кутках розцвіли різні квіти чудові,

У цілунку голубки застигли навік.

На кетягах калини – райські птахи казкові –

Від матусі моєї – незабутній привіт.

Я на стіл покладу білу круглу хлібину,

Розцяцьковану пасочку з свічкою в ній,

Цілу мисочку сиру на мою скатертину -

Все, що з церкви принесла я в корзинці своїй.

Крашанок-писанок цілу тацю наставлю,

Ще й вино хай церковне у пляшці буде…

Та, присівши край столу, стану згадувать маму,

Що до мене на свято більш уже не прийде.

          МІЙ   ВІНОЧОК

 Як я малою заздрила дівчатам,

Що на Купайла убиралися в вінок.

Тоді й собі ішла квіток шукати

Я босоніж в долину, під ставок.

І досі так щемить мені видіння,

Як на мою голівоньку малу

Кладе бабуся те святе плетіння,

 Що ним я так пишаюсь… Я росту!

В віночку тім – волошки і рум'янок,

Меліса, м'ята і, звичайно, деревій,

Гілячка вишень полум'яних

Віночок прикрашає мій.

І та свята бабусина наука:

Чебрець – щоб я здоровою була,

Щоб парубки любили – то любисток,

А маки, щоб, мов квітка, я цвіла.

І згодом вже ми, молоді дівчата,

Несли свої віночки до води,

Щоб їх на долю в річку відпускати

Й дивитись, як пливуть вони, й куди.

Мов човник, плив віночок мій пістрявий

В блакиті чистій та ясній,

А я вдивлялася і думала, цікава,

Яку ж то долю наворожить він мені.

І напророчив: все в житті я мала,

Та неймовірним є в історії оцій,

Що у магічний вечір на Купайла

Щось дивне коїться в душі моїй.

Коли беру віночок я купальський

І на малу голівоньку кладу

Своїй онучці, дівчинці прекрасній,

Що розцвіта, мов квіточка в саду.

Святу науку пригадаю знов я:

Мелісу й м'яту я вплітаю залюбки,

Рум'янок і чебрець – то для здоров'я,

Любисток – щоб любили парубки.

Вплету в вінок ромашок я біленьких,

Червоних маків і волошок, мов блакить.

Гіллячка вишеньок стигленьких

В віночку пломеніє, аж горить.

Віночок – просто диво, він на щастя,

Продовження традицій у віках…

А я чомусь у вечори купальські

Так щиро заздрю цим дівчаткам у вінках.


                                                

                                  БІЛЬ  ЧОРНОБИЛЮ

Чорнобильська земля чекала,

Тепла чекала і весни,

Птахів із вирію… й не знала,

Що не повернуться вони.

Стурбовано вона дивилась

На себе, чорну і пусту.

Зимою довгою їй снились

Сади й дерева у цвіту.

А день за днем минають марно,

Ніяк не проросте трава…

Чому ж? І небо он безхмарне,

І сонечко ясне сія.

Стражденна земле! Твої діти

Повернуться. Ти тільки дай!

Ти будеш цвісти і радіти!

Ти тільки вір! Вір і чекай!

Настане день, коли здалека

В твої діброви і гаї

Прилинуть ластівки й лелеки,
Знов защебечуть солов’ї.

                

                                             

                                           ВОЇНАМ     АТО

Брати наші, і друзі, і батьки!

Які вас жорстокі спіткали шляхи.

Не міг подумати й придумати ніхто,

Що в Україні спалахне АТО.

Що провокації, диверсії, теракти

Прийдуть сюди, щоб наш народ терзати.

Те, що раніше лише бачили в кіно,

Є наяву,  й таке страшне воно.

Уклінно схиляємось ми перед вами,

Не вистачить слів для подяки й пошани.

Ми маєм надію на вас і на Бога.

Одного лиш молим для всіх – ПЕРЕМОГИ!